Тиса
– гірьска карпатська річка, яка являється однією з найбільш великих приток р. Дунаю. Її довжина становить 966 км. На території України розташоване лише верхів’я ріки, довжина якого становить понад 201 км.
Тиса бере свій початок на півночі від міста Рахова злиттям рік Чорна й Біла Тиса. Річка Тиса має такі праві притоки: Тересву, Смикаю, Рику, Боржаву, Латорицу й Уж. Всі вони своїми руслами прорізають гори й разом з водами несуть камені, пісок, намул, які відкладаються в низов’ях рік. Більшість їх мають водоспади, пороги, круті берегові схили.
Після виходу з гір характер Тиси різко змінюється. ЇЇ долина розширюється, береги стають низькими, течія – тихою і спокійною. Русла розбиваються на рукава. В багатьох місцях річка починає змінювати своє русло, блукаючи по заплаві, у результаті чого утворяться заплавні водойми, прибережжя яких заболочуються. Під час зимових відлиг, весняних паводків, літніх і осінніх дощів рівень води в Тисі різко підвищується. Різниця між високим і низьким паводком відрізняється в різні пори року. Для Тиси вона становить від 7 до 10 м.
У верній течії Тиса – гірська ріка, яка протікає в розламі гірського хребта, покритого лісами. Обидва схили долини в цих місцях є крутими і високими. Місцями вони є й берегами ріки, опускаючись безпосередньо у воду. Течія ріки є дуже стрімкою (2-3 м/с), що перейти річку у брід є тяжко, незважаючи на мілководдя. Глибина ріки становить 0,3-1,2 м, ширина – 10-40 м. Дно Тиси є кам’янисте, у руслі зустрічаються валуни.
Гірський характер Тиса зберігає до с. Великого Бичкова, нижче якого вона змінює західний напрямок на північнозахідний, протікаючи паралельно схилам відрогів гірського хребта. Долина ріки розширюється до 8-9 км, утворюючи широку заплаву, складену з пухких відкладень. Прибережні луки чергуються із чагарниками й рідкими дубовими й березовими гаями. Швидкість течії тут зменшується, досягаючи 1,2-2 м/с. Русло ріки розширюється до 50-100 м, глибини становлять до 1 м на перекатах і до 4 м на плесах. Русло дуже звивисте, часто дробиться на рукава, розділені островами. У таких місцях ширина русла може досягати 1 км.
Нижче м. Хуста Тиса знову перетинає гірський хребет. Долина її звужується, ледве перевищуючи по ширині 1 км. Береги стрімчасті, їхні схили покриті лісами. Такий характер ріка зберігає до виходу з гір на Закарпатську низовину – до с. Виноградового. Ширина заплави тут збільшується до 20 км і більше. Заплава складається із суглинку й глини із прошарками піску й торфу. У заплаві є багато боліт, стариц. Русло ріки дуже хвилясте. Ширина його – не більше 80-130 м, глибини в середньому не перевищують 1-2 м. Швидкість течії річки зменшується до 0,6-1,2 м/с. Ріка несе багато часток, які нижче за течією осідають на дні. У гірських ділянках дно русла покрите піском з галькою, а у рівнинних – піщані перекати чергуються з мулистими місцями.
Водний режим Тиси значною мірою залежить від річного розподілу опадів. Весняна повінь тут починається в березні й триває до травня, коли в горах тане сніг. У рівнинній частині повінь є більше тривалою, ніж у гірській. У гірських ділянках підйом рівня води спостерігається влітку й восени в період випадання рясних дощів. Найбільш низький рівень води буває із грудня по лютий і в серпні – вересні.
Гірські ділянки Тиси взимку не покриваються льодом через велику швидкість течії. Трохи нижче за течією в суворі зими утвориться слабкий лід, а в рівнинній частині лід тримається від 1 до 3 місяців, досягаючи товщини 0,2-0,5 м.
У верхній течії Тиси найбільш численними є такі риби: форель, харіус, єлець-андруга, гольян, бистрянка, линь, підкаменщик, рідко зустрічається лосось дунайський. У її середній течії частіше виявляються головень, єлець-андруга, гольян, уклейка, бистрянка, подуст, вусань, пічкур, голець, щипівка, линь, рідко – стерлядь, лосось дунайський, ялець, рибець, чехоня, чоп. У нижній течії Тиси в уловах частіше зустрічаються щука, головень, гольян, плотва, уклея, быстрянка, белоглазка, подуст, вусань, пічкур, горчак, щипівка, сом, линь, смугастий йорж, рідше – рибець, чехоня, окунь, судак, йорж і інші види.
Tags: Тиса
0